УГКЦ - кістка в горлі для Москви

 Зустріч папи Франциска і патріарха Кирила обговорюють експерти і представники церковного середовища
Зрада чи перемога, на добро чи на зло – декларація про єдність церков, підписана 12 лютого у Гавані папою Франциском і патріархом Кирилом? Який ультиматум висунула Росія Ватикану напередодні зустрічі глав церков? Про що говорили понтифік і патріарх і яким у цій розмові було місце Української греко-католицької церкви? Ці запитання активно обговорюють експерти і представники церковного середовища. Чи почуваються ображеними українські греко-католики у Львові?

У березні минає 70 років, відколи у Львові відбувся псевдособор, на якому під тиском було проголошено ліквідацію УГКЦ. На це зібрання священиків доставляли енкаведисти. Перше голосування було невдале, а вже за другою спробою УГКЦ заборонили. В Галичині запанувала Російська православна церква. З 1946 до 1989 років, попри переслідування і заборону, УГКЦ діяла у підпіллі, таємно перевозилась із Заходу література, відправляли богослужіння по хатах і висвячували священиків.



Ще задовго до псевдособору, у 1936 році митрополит Андрей Шептицький застерігав вірних щодо загрози комунізму. «Большевизм перетворюється на релігію, в якусь матеріялістичну поганську релігію, що Леніна і йому подібних уважає неначе півбогами, а брехню, обман, насильство, терор, гноблення вбогих, деморалізування дітей, пониження жінки, знищення родини, знищення селянства і доведення всього народу до крайньої нужди вважає принципами свого панування, хоч усі ці принципи є брехливими», – писав митрополит.

І вже невдовзі у правдивості його слів переконались – у 1946 році УГКЦ була заборонена, радянська влада арештувала 10 єпископів, зокрема і Йосипа Сліпого, 1400 священиків, 800 монахів і монахинь, у тюрмах і на засланні були закатовані і перебували у надскладних умовах тисячі вірних греко-католицької церкви. Все майно стало власністю Російської православної церкви. Донині цей злочин залишився безкарним, кажуть греко-католики.

УГКЦ – камінь спотикання для Москви?


Для Росії УГКЦ – це камінь спотикання, бо вірним і духовенству, попри репресії, вдалося зберегти свої традиції, обряди і відродитись з руїн. Безумовно, що Росія перед зустріччю папи Римського з російським патріархом висувала Ватикану ультиматум щодо УГКЦ, про це говорять у Львові експерти та представники церковного середовища. «Солідарність УГКЦ з народом настільки сильна, вона настільки організаційно об’єднана, що це можна зламати лише військовою силою», – сказав полковник НКВС, який займався ліквідацією церкви ще з 1939 року. Це і сьогодні пояснює причину, чому тема УГКЦ була у розмові між папою Римським Франциском і патріархом Кирилом.

Найгірше у цій ситуації, що Ватикан говорив про нас без нас, що ми не є суб’єктом переговорів
Ярослав Грицак
Про те, що закулісні лаштунки були наголошує історик Ярослав Грицак. Він вважає, що декларація має радше символічне значення і навряд чи хтось її виконуватиме. Тому радить її ігнорувати. При тім наголошує, що понтифік і Ватикан програли Росії, не показали себе сильними гравцями, які можуть вплинути на російського президента Путіна. Папа і Ватикан повели себе як дуже слабкі гравці. «Найгірше у цій ситуації, що Ватикан говорив про нас без нас, що ми не є суб’єктом переговорів, – говорить Ярослав Грицак в коментарі для Радіо Свобода. – Папа – єзуїт, тут є своя логіка, місіонерська місія. Чи готовий він заплатити коштом УГКЦ, пожертвувати інтересами вірних греко-католицької церкви?».

Чимало експертів зазначають про те, що єдиним виходом для України є стати сильною країною, якомога швидше запроваджувати реформи, щоб з державою рахувались на міжнародному рівні і не ігнорували, як це сталось у випадку зустрічі між папою Франциском і патріархом Кирилом, коли з представниками УГКЦ не радились під час підготовки декларації і загалом зустрічі. Передусім УГКЦ має ставати сильнішою і не допустити внутрішні непорозуміння серед єпископів. Адже перевівши осідок глави церкви у Київ, УГКЦ столицю не завоювала, водночас послабила свій вплив у Західній Україні. Тут одразу стала помітною відсутність кардинала Любомира Гузара. Церква перестала розмовляти з людьми і це нині велика проблема, про це говорить чимало львів’ян.

Віце-ректор Українського католицького університету, правозахисник Мирослав Маринович кубинську декларацію Франциска і Кирила називав «безперечною перемогою ФСБ і Кремля».

Папа мав нагоду обстоювати інтереси скривджених російською агресією. Мав, але нею не скористався
Мирослав Маринович
«Папа мав нагоду обстоювати інтереси скривджених російською агресією. Мав, але нею не скористався. Кубинська декларація двох предстоятелів сконструйована так, що про Росію в ній ідеться як про край «безпрецедентного відродження християнської віри», де є можливість «вільно сповідувати свою віру», тоді як тривога з’являється лише тоді, коли йдеться про інші країни. Лише в них «християни стикаються з обмеженням релігійної свободи та права свідчити про свої переконання і жити відповідно до них». Ось чому я змушений з болем зробити висновок: в питанні України та Росії католицька церква задля ефемерного «діалогу з Москвою» знову розминулася з правдою, – написав на «Українській правді» Мирослав Маринович, наголошуючи про слабку ватиканську дипломатію.

Москва досить довго спостерігала за папою Римським і використала у перемовинах його миротворчий характер, переконані експерти, на цьому і зіграла.

Висновки – передчасні


Вірні УГКЦ роками сподіваються, що Ватикан проголосить патріархат УГКЦ. Особливо такі очікування були, коли понтифіком став Франциск, багато говорилось про його симпатії до Україні, про знайомство з українськими священиками. Однак сподіватись на патріархат у нинішніх обставинах, коли Москва диктує правила гри, навряд чи можна, кажуть фахівці. Попередник Франциска Бенедикт XVI не пішов на діалог з Росією, пожертвувавши УГКЦ. Як поведе себе нинішній папа, чи пояснить свою позицію вірним УГКЦ, чи приїде в Україну? Ці питання обговорюють у середовищі греко-католиків. До того ж, папа Франциск проголосив геройські чесноти Андрея Шептицького, що було оцінено як величезний крок у справі беатифікації митрополита. Тестом для Папи стане не стільки проголошення патріархату УГКЦ, як передусім беатифікація Андрея Шептицького, який уособлює у собі цілу епоху боротьби церкви у важких умовах, який присвятив своє життя служінню Богові, народові, закликав до єдності християн.

Чимало аналітиків сьогодні застерігають не робити передчасних висновків після зустрічі глав двох церков і дочекатись пояснення Ватикану. Зустріч папи Франциска і патріарха Кирила обговорюють експерти і представники церковного середовища. Вірні УГКЦ, прості люди переважно не розуміють, що ж відбулось на Кубі. Тим часом середовище УГКЦ покладає надії на позицію апостольського нунція в Україні Клаудіо Гуджеротті, який добре розуміє ситуацію в державі. Говорячи про зустріч і спільну декларацію папи Римського Франциска і Патріарха Кирила він попросив бути терплячими, бо не завжди всі сторони можуть сказати те, що хочуть сказати. Часом треба шукати компроміс, зауважив нунцій.
Галина ТЕРЕЩУК,
Радіо Свобода