Про це у коментарі для ІА ZIK заявив історик Ярослав Грицак.
«Важко коментувати, якщо не знаєш закулісних лаштунків. А те, що закулісні лаштунки були, – це очевидно. Перш за все, треба розуміти, що Папа Франциск – єзуїт, а отже, має сильне місіонерське почуття. Тобто прагнення навернення і входу на інші території. Зустріч Папи з патріархом Кирилом дуже відповідає цій точці зору, бо Папа сам сказав, що дві території, які його найбільше цікавлять, – це Росія і Китай. Це для нього стратегічно важливо. Питання в тому, як далеко у цій стратегії він готовий піти і якими тактичними речами пожертвувати, наскільки сильно він готовий жертвувати інтересами своїх власних віруючих, зокрема, Греко-католицької церкви. З цієї декларації виглядає, що він пожертвував майже всім», – констатував Грицак.
Водночас він зазначив, що це декларація на словах і «виконувати її мало хто буде». Але декларації теж мають своє значення – зокрема, символічне, вважає історик.
«І тут треба сказати, що Папа і Ватикан повели себе як дуже слабкі гравці. Виглядає так, що Путін в особі Кирила і їх зміг переграти. Тому зараз єдиний гравець, який ще може грати на Заході на рівні з Путіним і може його перегравати, – це Меркель», – зазначив Грицак.
Також він висловив переконання, що найкращим способом реакції на таку декларацію є ігнорування.
«Тому що декларацій є маса як державних, так і міжцерковних. Рідко які з них виконуються. Я думаю, що одна з причин, чому Україну так легко обійшли в цьому випадку, – це те, що Україна ще не доросла до рівня суб’єкта міжнародної політики, тому що ми слабка держава через свої економічні і політичні проблеми. І тому єдиною відповіддю в такій ситуації є реформи, реформи і ще раз реформи. Перетворення України в сильного міжнародного гравця, навколо якого ніхто не зможе домовлятися без його участі», – підкреслив Грицак.
Як повідомлялося, глава Російської православної церкви патріарх Кирил і Папа Римський Франциск підписали декларацію про єдність церков.
Віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович назвав кубинську декларацію Франциска і Кирила «безперечною перемогою ФСБ і Кремля».
